Форум » » Партия вела нас к победе » Ответить
Партия вела нас к победе
Закорецкий: Вот решил коснуться темы проблем двух первых годов войны. Сделал часть 1-ую. Партия вела нас к победе (ч. 1)
Путник: Виктор Суворов о маршале Жукове Часть Вторая Закорецкий пишет: тут можно читать и между строк. А там можно прочесть и достаточно интересные моменты. Особенно именно по роли артиллерии. Можно, конечно. Но... Помните первую серию про сражение в треугольнике Луцк-Броды-Ровно? Там танки сходятся вплотную и на первом плане "тигр" против БТ-5 (на самом деле, Т-44 "загримированный" под "тигра" и Т-34 с деревянной башней БТ). Кстати, именно оттуда растут ноги "танкофилии" наших "историков". Когда я такую гадость увидел, у меня чуть крышу не сорвало. С тех пор это дерьмо не выношу. Потом ещё хуже стало в кинематографе. Чего стоят нынешние поделки, хотя бы от Михалкова. Ужас! А ведь есть типа "исторические кадры" где это дерьмо выдают за подлинные исторические съемки. И да, эту сцену, где батарея дивизионных гаубиц и батарея корпусных орудий стоит практически на линии окопов боевого соприкосновения и палит куда-то в неизведанную даль, когда танки противника атакуют эти самые окопы переднего края, я помню. И она меня тогда возмутила своей ложью. Это я так мягко сейчас выражаюсь.
Iskatel222: Путник пишет: трудозатраты на ППШ были меньше, чем на мосинку Ага, и потому мосинка стоила пятьдесят с чем-то рублей, а автомат - под тыщу?
Путник: Iskatel222 пишет: Ага, и потому мосинка стоила пятьдесят с чем-то рублей, а автомат - под тыщу? Речь идёт не о стоимости, а о станко-часах. В ППШ станочная обработка нужна для затвора и ствола, значительно меньшей длины, чем у винтовки. Всё остальное - штамповка. Любая кроватная мастерская справится. Удар штампа - и деталь можно пускать на сборку сразу или после небольшой доработки. Типа, напильником "доработать по месту". А у "винтовки Мосина обр. 1891/30 г." затвор, ствол, ствольная коробка и т.д. - станочная обработка. Причём, нужны высококвалифицированные станочники, как правило, мужскога полу. А на штамповку поставил поставил тупую бабу, показал, что нажимать, - и всё! Дальше объяснять, или и так понятно? А стоимость больше, ибо сделать штамп очень дорогое удовольствие. Вобщем, любой технолог по обработке металлов резанием, объяснит подробно.
Путник: И тут "Битва за Москву". Однако! Суворов, Солонин: Жуков и Игры января 1941г
Путник: И с первых минут про "Директиву №1"
Путник: Обратите внимание на пассаж (32:18) про неприязнь к Жукову и спасение страны от Берия. В какой-то мере тоже "партия вела нас к победе". И второй момент на 47:20. Тут я не комментирую.
Закорецкий: Путник пишет: про неприязнь к Жукову Ну-у-у, например, есть и другой пример "неприязни": click here Оттуда: В заключение: как обидно, что такие тяжелые и героические дни борьбы с наступлением гитлеровцев на Москву опошляются таким неправдивым писанием известного маршала, как Жуков Г.К.
Iskatel222: Путник пишет: А стоимость больше, ибо сделать штамп очень дорогое удовольствие. Это да, да еще стоимость стотонного пресса поболе будет, чем цена полного набора станков для обработки мосинки (токарный, фрезерный, сверлильный...) А если учесть, что до войны основным источником поставки прессов в СССР была Германия...
Путник: Кстати, про праздник. ЗАДУМАЙМОСЯ, ЩО СВЯТКУЮТЬ РОСІЯНИ В ЦЕЙ ДЕНЬ? ДЛЯ НИХ 23 ЛЮТОГО ДАЛЕКОГО 1918 РОКУ СТАЛО ДНЕМ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГАНЬБИ, КОЛИ БІЛЬШОВИКИ ПОГОДИЛИСЯ ПІДПИСАТИ ПРИНИЗЛИВИЙ ДОГОВІР ІЗ НІМЕЧЧИНОЮ ТА ЇЇ СОЮЗНИКАМИ. Звичка святкувати 23 лютого в якості професійного свята військових, а через них – і свята всіх чоловіків, радянською владою прищеплена українцям міцно і надовго. Натомість українцям до 23 лютого варто придивитися детальніше, позаяк саме Україні є що святкувати в ці дні. 9 лютого – в той самий день, коли Центральна Рада підписала угоду з країнами Четверного союзу, сталася подія, на яку тоді мало хто звернув увагу. У селі Гнатівка під Києвом, куди стяглися всі загони й підрозділи українського війська, що брали участь в Київських боях, з ініціативи генерала Костянтина Прісовського та підполковника Петра Болбочана відбулася велика нарада. Під час наради вирішено об’єднати всі наявні сили в одне з’єднання, яке керувалося б єдиним командувачем. Новий підрозділ здобув назву Окремого Запорізького загону. Командиром його став генерал Прісовський. Становище загону було нечувано важке. Запорожцям бракувало найнеобхіднішого – харчів, зброї та боєприпасів. Загін бився фактично в оточенні – зі сходу його тиснули червоні частини командарма Муравйова, з заходу – загін червоного комдива-антисеміта Кіквідзе, а з південного заходу – збільшовичені полки 2-го гвардійського корпусу. Проте запорожці блискуче вийшли зі скрути. Стрімким ударом вони зайняли Коростень і захопили склади зброї та військового майна. Ударом на Сарни вони вибили з міста більшовиків Кіквідзе, та змусили ешелони 2-го гвардійського корпусу (який сам рвався до дому, до хати) обходити позиції запорожців стороною. 23 лютого 2-й курінь підполковника Болбочана наблизився до Житомира. Позиції для наступу були обрані настільки вдало, а сектори обстрілу підібрані настільки вміло, що 24 лютого більшовики Кіквідзе чкурнули з міста після першої ж атаки. Природно, бій стався не 23 лютого, а днем пізніше, але готувалися ж запорожці до атаки саме 23-го! Розвиваючи успіх, Запорізький загін рушив уперед. 1 березня від більшовиків було звільнено Київ. 30 березня – Полтава. 6 квітня – Харків. 24 квітня курені 2-го запорізького полку підполковника Болбочана марширували вулицями звільненого від червоної влади Сімферополя. Запорізький корпус був одним з найбільш численних та боєздатних підрозділів армії УНР. І початок бойового шляху видатної української частини був закладений саме 23-24 лютого – під час бою за звільнення Житомира. Тож українцям 23 лютого можна святкувати сміливо. Нам є що святкувати цього дня.
Путник: Виктор Суворов рассказывает о событии, которое празднуется 23 февраля в России
Литовец:
Закорецкий: 8-я часть задерживается. Стал вкапываться в Москву октября 1941 г. - понатыкался на разное. Стало увлекать. Но чтобы довести до ума - требуется еще сколько-то дней.
Литовец: подождем
Закорецкий: Партия вела нас к победе (часть 8) В серии обсуждаются некоторые проблемы Красной Армии 1941 г. на примере отдельных событий битвы под Москвой.
Путник: Гипотеза про то, что комиссия Молотова ждала сигнала от немцев, заслуживант на существование. Известно, что весной 43-го на Шацких озёрах шли переговоры и охраняли это мероприятие отряды УПА.
полная версия страницы